За благочестивим переказом образ Божої Матері Володимирської був написаний євангелістом Лукою на дошці від столу, за яким трапезував Спаситель з Пречистою Матір’ю і праведним Йосипом Обручником. Божа Мати, побачивши цей образ, сказала: «Відтепер ублажать мене всі роди. Благодать того, хто народився від Мене і Моя, з цим чином нехай буде».
До половини V століття ікона залишалася в Єрусалимі. За Феодосії Молодшого її перенесли до Константинополя, звідки 1131 р. вона була надіслана на Русь як подарунок Юрію Долгорукому від Константинопольського Патріарха Луки Хризоверху. Ікону поставили в дівочому монастирі міста Вишгорода, неподалік Києва, де вона одразу прославилася багатьма чудотвореннями. У 1155 р. син Юрія Долгорукого, св. князь Андрій Боголюбський, бажаючи мати у себе прославлену святиню, перевіз ікону на північ, до Володимира, і помістив у спорудженому ним знаменитому Успенському соборі. З того часу ікона отримала назву Володимирської.
Під час походу князя Андрія Боголюбського проти волзьких болгар, 1164 р., образ «святої Богородиці Володимирської» допоміг росіянам здобути перемогу над ворогом. Ікона збереглася під час страшної пожежі 13 квітня 1185 р., коли згорів Володимирський собор і залишилася
Подальша історія образу пов’язана вже повністю зі стольним градом Москвою, куди її вперше принесли в 1395 під час нашестя хана Тамерлана. Завойовник з військом вторгся в межі Рязані, полонив і розорив її і спрямував свій шлях на Москву, спустошуючи та знищуючи все навколо. Коли московський великий князь Василь Дмитрович збирав війська і відправляв їх під Коломну, у самій Москві митрополит Кипріан благословив населення на пост і молитовне покаяння. За взаємною порадою Василь Дмитрович та Кіпріан вирішили вдатися до зброї духовної та перенести з Володимира до Москви чудотворну ікону Пречистої Богоматері.
Ікону внесли до Успенського собору Московського Кремля. Літопис повідомляє, що Тамерлан, простоявши на одному місці два тижні, раптово налякався, повернув на південь і вийшов з московських меж. Відбулося велике диво: під час хресного ходу з чудотворною іконою, що прямувала з Володимира до Москви, коли безліч народу стояло навколішки по обидва боки дороги і благало: «Мати Божа, спаси землю Руську!», Тамерлану було видіння. Перед його думкою постала висока гора, з вершини якої спускалися святителі з золотими жезлами, а над ними в променистому сяйві з’явилася Велика Жінка. Вона наказала йому залишити межі Росії. Прокинувшись у трепеті, Тамерлан спитав про значення бачення. Йому відповіли, що сяюча Дружина є Божа Мати, велика Захисниця християн. Тоді Тамерлан наказав полкам йти назад.
На згадку про чудове звільнення Русі від навали Тамерлана в день зустрічі в Москві Володимирської ікони Божої Матері 26 серпня / 8 вересня було встановлено урочисте церковне свято Стрітення цієї ікони, а на місці зустрічі було споруджено храм, навколо якого пізніше розташувався Стрітенський монастир.
Вдруге Богородиця врятувала Русь від руйнування в 1480 (пам’ять відбувається 23 червня / 6 липня), коли до Москви підійшло військо хана Золотої Орди Ахмата.
Зустріч татар із російським військом відбулася біля річки Угри (т. зв. «стояння на Угрі»): війська стояли на різних берегах і чекали приводу для атаки. У передніх рядах російського війська тримали ікону Володимирської Богоматері, яка дивом утекла ординські полки.
Третє святкування Володимирської Матері Божої (21 травня / 3 червня) згадує порятунок Москви від розгрому Махмет-Гіреєм, ханом Казанським, який в 1521 досяг межі Москви і почав палити її посади, але раптово відступив від столиці, не завдавши їй шкоди.
Перед Володимирською іконою Божої Матері відбулися багато найважливіших подій російської церковної історії: обрання та поставлення святителя Іони — Предстоятеля Автокефальної Руської Церкви (1448 р.), святителя Іова — першого Патріарха Московського і всієї Русі (1589 р.), Святішого Патріарха Тихона .), а також у всі віки перед нею складалися присяги на вірність Батьківщині, звершувалися молебні перед військовими походами.
Тропарь иконе Божией Матери Владимирская, глас 4
Днесь светло красуется славнейший град Москва, / яко зарю солнечную восприимше, Владычице, чудотворную Твою икону, / к нейже ныне мы притекающе и молящеся Тебе взываем сице: / о, пречудная Владычице Богородице, / молися из Тебе воплощенному Богу нашему, / да избавит град сей и вся грады и страны христианския невредимы от всех навет вражиих, // и спасет души наша, яко Милосерд.
Кондак Владимирской иконе Божией Матери, глас 8
Взбранной Воеводе победительная, / яко избавльшихся от злых пришествием Твоего честнаго образа, / Владычице Богородице, / светло сотворяем празднество сретения Твоего и обычно зовем Ти: // радуйся, Невесто Неневестная.
Молитва Владимирской иконе Божией Матери
О Всемилостивая Госпоже Богородице, Небесная Царице, Всемощная Заступнице, непостыдное наше Упование! Благодаряще Тя о всех великих благодеяниих, в роды родов людем российским от Тебе бывших, пред пречистым образом Твоим молим Тя: сохрани град сей (или: весь сию, или: святую обитель сию) и предстоящия рабы Твоя и всю землю Русскую от глада, губительства, земли трясения, потопа, огня, меча, нашествия иноплеменных и междоусобныя брани. Сохрани и спаси, Госпоже, Великаго Господина и Отца нашего Кирилла, Святейшаго Патриарха Московского и всея Руси, и Господина нашего (имя рек), Преосвященнейшаго епископа (или: архиепископа, или: митрополита) (титул), и вся Преосвященныя митрополиты, архиепископы и епископы православныя. Даждь им Церковь Российскую добре управити, верныя овцы Христовы негиблемы соблюсти. Помяни, Владычице, и весь священнический и монашеский чин, согрей сердца их ревностию о Бозе и достойно звания своего ходити коегождо укрепи. Спаси, Госпоже, и помилуй и вся рабы Твоя и даруй нам путь земнаго поприща без порока преити. Утверди нас в вере Христовой и во усердии ко Православней Церкви, вложи в сердца наша дух страха Божия, дух благочестия, дух смирения, в напастех терпение нам подаждь, во благоденствии — воздержание, к ближним любовь, ко врагом всепрощение, в добрых делех преуспеяние. Избави нас от всякаго искушения и от окамененнаго нечувствия, в страшный же день Суда сподоби нас ходатайством Твоим стати одесную Сына Твоего, Христа Бога нашего. Емуже подобает всякая слава, честь и поклонение со Отцем и Святым Духом, ныне и присно, и во веки веков. Аминь.
